Цього року виповнюється 50 років громадської організації “Альпіністський клуб “Одеса””.
Пропонуємо ознайомитися з короткою історією клубу, повною пригод, класних експедицій та сходжень, перемог та поразок.
Розділ перший
В Одесі 1975 року на базі альпсекції ДСО «Авангард» за активної допомоги голови одеської федерації альпінізму В. К. Симоненка створили альпіністський клуб «Одеса». Вперше одеські альпіністи отримали своє приміщення, підвальне та своє!
Зусиллями Олексія Ставніцера та його молодої команди приміщення було відремонтовано та перетворено на сучасні кабінети та склади альпспорядження. Клуб став рідним домом для багатьох поколінь альпіністів.
Регулярно проводилися тренування, семінари з підготовки інструкторів альпінізму, суддів зі скелелазіння, збори з підготовки рятувальників.
У них активну участь брало Правління клубу:
Голова — Вадим Свириденко
Борис Британов, Эдуард Вайсберг, Александр Власенко, Алексей Ставницер, Анатолий Королев, Владимир Альперин, Мстислав Горбенко.
Спортивні традиції, закладені почесним майстром спорту Віктором Яковлевичем Лівшицем, були продовжені у 1976 році. Повним драматизму та боротьби було проходження маршруту Євгенії Корженевської східним гребенем на пік. Цей пік відрізняється від інших гір підвищеною лавинонебезпечністю та регулярними каменепадами.
Команда під керівництвом В. Свириденка досягла мети, новий маршрут вдалося успішно пройти, команда була нагороджена першими срібними медалями чемпіонату СРСР.
Упродовж 1977 та 1978 років одеська команда брала участь у чемпіонатах країни спільно з командою московського ДСО «Спартак». Об’єднані зусилля найкращих альпіністів двох міст принесли успіх, збірна команда отримала «бронзу» за першопроходження піку Лукницького у 1977 році та «срібло» за пік Крістал у 1978 році.
Але запам’яталися ці експедиції не лише отриманими медалями. Вони залишились у пам’яті наших одеських альпіністів ще й тому, що пройшли під акомпанемент гітари Юрія Візбора, учасника цих експедицій.
У 1979 році Володимир Альперін, Анатолій Корольов, Вадим Леонтьєв під керівництвом Мстислава Горбенка пройшли першу одеську «шістку» на Південній Ушбі найскладніший маршрут по стрімкій стіні. Наступного року знову та ж команда і знову «шістка», але тепер на Замін-Карорі, і стіна повище кілометрова.
У рамках чемпіонату СРСР 1980 року одеська команда здобула срібні медалі за проходження північної стіни однієї з найгрізніших вершин Паміру піку Революції.
Тим самим вона підтвердила свій високий клас та репутацію однієї з найсильніших команд країни.
1981 року Вадим Свириденко, Олександр Власенко, Ігор Оробей, Євген Кондаков та Петро Старицький «відчиняють» після тривалої заборони прикордонної влади найпівнічніший семитисячник – пік Перемоги, відкривши рахунок одеських “Снігових барсів”…
Розділ другий
Одним з найважчих для одеситів стало сходження на Хан-Тенгрі трикутником південної стіни в 1982 році. Це була друга спроба зійти на найгарнішу вершину Тянь-Шаню цим маршрутом.
Першу спробу було відбито горою на висоті 5600 метрів у 1974 році. І знову було все, що протистоїть альпіністу при досягненні вершини: висота, вітер, сніг, складні, залиті льодом скелі, двосторонні снігові карнизи.
15 днів йшов підйом дуже характерним ребром, 5 днів без продуктів, 4 зриви на глибину 30-40 метрів!
За це сходження одесити не здобули медалі, але воно ніби вивело одеську команду у «золоте» десятиліття.
1983 року заочні «чемпіонати звітів» змінилися очним змаганням команд на звання чемпіона СРСР. Сходження команд розпочинали одночасно, аби судді мали змогу бачити всіх.
У цей період альпіністи отримали змогу долати льодові негативні стіни завдяки новому спорядженню, яке за якістю не поступалося зарубіжному.
Успіхи одеських альпіністів зростали рік у рік. У 1983 р. перше «золото» чемпіонів країни у льодово-сніжному класі. Хлопці виграли «школу» (проходження на швидкість льодової траси) на вершину Міжирги зійшли М. Горбенко, В. Леонтьєв, С. Мороз, А. Серпак, П. Старицький, В. Хітріков.
У 1984 році на далекому Тянь-Шані одесити взяли «срібло», а наступного року «бронзу» на Шхарі (Кавказ), у тому ж льодово-сніжному класі отримала одеська команда у складі М.Горбенко, В.Альперін В.Леонтьєв, В.Поздняков.
Особливо варто відзначити освоєння одеситами району Карашин на Памірі. Їхні первопроходження на вершини Асан-Усан (4230 м) та пік Одеса (4810 м) відкрили шлях у «скельну Мекку» для стенолазів усього світу.
Команда у складі М. Горбенка, В. Альперіна, Н. Базилевського, П. Серенкова, М. Ситника та В. Тодоріва подолала восьмисотметровий скельний схил майже без рельєфу, що принесло їй друге місце на чемпіонаті країни 1986 року у скельному класі.
У 1986 році відбувся довгоочікуваний переїзд з підвалу в приміщення на першому поверсі в центрі Одеси.
Влітку наступного року одеська експедиція розбила свій базовий табір на льодовику Північний Інильчек, вище за «чудо природи» — озеро Мерцбахера.
Наша команда намітила і пройшла новий маршрут шостою категорією складності Північною стіною Хан-Тенгрі.
У складі команди М. Горбенко, В. Альперін, Н. Базилевський, П. Серенков, М. Ситник, В. Тодоров, О. Єрохін.
На восьмий день штурму трикілометрової стіни вони вийшли на вершину мармурової піраміди. Нагородою команді та тренеру стали золоті медалі чемпіонату країни у висотному класі.
У три етапи проходив чемпіонат країни 1988 року на Тянь-Шані в льодово-сніжному класі: «школа» та два сходження. Це нелегке випробування одесити М. Горбенко, В. Альперін, М. Сітник, О. Єрохін, Л. Харалдін пройшли з честю. І знову золото!
Трагічний грудень 1988 року — землетрус у Вірменії.
Двадцять одеських альпіністів-рятувальників добровільно, за покликом серця, взяли участь у пошуково-рятувальних роботах у Ленінакані (Гюмрі):
М. М. Горбенко, В. М. Ярошенко, О. В. Єрохін, А. В. Харалдін, Ю. В. Завершинський, П. С. Серенков, В. Н. Гвоздіков, А. В. Павлов, В. І. Мамчич, Ю. М. Васильєв, С. Ю. Ірінін, В. В. Бєляєв, М. Г. Торосян, А. І. Тімошенко, І. П. Млинський, А. С. Фрідман, М. А. Ситник, І. В. Ярошенко, А. С. Романенко, В. В. Розенберг.
У лютому 1989 року на Кавказі відбувся перший зимовий чемпіонат України. І тут жителі півдня В. Альперін, М. Сітник, О. Єрохін, Л. Харалдін показали високий результат, вигравши «школу» і сходження на вершину Уллу-Тау.
Того ж 1989 року на альпіністській карті Центрального Тянь-Шаню з’явився пік Доброї Волі. Це одеська команда у складі В. Альперін, М. Сітник, О. Єрохін, А. Жилін здійснила першосходження на безіменний пік 5581 м і дала йому це ім’я на честь Ігор Доброї Волі.
Причому маршрут сходження був настільки складним, що приніс одеситам друге місце у чемпіонаті країни.
Розділ третій
З 1990 року для одеських альпіністів почалася епоха підкорення найвищих вершин світу. Тоді на Еверест (8848 м) у складі міжнародної експедиції “Сходження Світу” зійшов вперше одесит Мстислав Горбенко.
З 1991 року з ініціативи Валентина Симоненка та Вадима Свириденка було проведено кілька гімалайських експедицій. Першою стала українсько-індійська експедиція на вершину Нанда-Деві.
Десять альпіністів із Одеси піднялися на вершину цієї священної гори. У 1992 році одесити успішно штурмували пік Перемоги, найпівнічніший і найгрізніший семитисячник на Тянь-Шані.
У 1993 році одеська експедиція успішно підкорила третю вершину світу — Канченджангу (8586 м).
До складу висхідників увійшли:
М. Ситник, В. Бойко, Д. Ібрагім-Заде, А. Пархоменко, А. Серпак, В. Терзиул та А. Харалдін.
У 1994 році була організована експедиція на Чогорі (К2) (8611 м). Другої вершини світу досягли без застосування кисню М. Горбенка та В.Терзиул.
У 1995 році – сходження на Броуд Пік (8047 м). здійснили А. Власенко та В. Терзиул.
Вперше двійкою Р. Коваль та В. Копитко було пройдено стінний маршрут в Альпах на легендарну вершину Пті Дрю.
1996 року одесити у складі двох гімалайських експедицій – української під керівництвом М. Горбенка та одеської під керівництвом В. Свириденка – проходять Аннапурну (8091 м) за маршрутом Бонінгтона та Гашербрум II (8035 м).
Не знижено планку і 1997 року — одесити вже і в Гімалаях, і в Каракорумі. Українською експедицією під керівництвом М. Горбенка пройдено Чо-Ойю (8201), а експедицією одеситів під керівництвом В. Свириденка Нанга Парбат (8125 м).
Таким чином, одеські альпіністи впритул підійшли до Евересту.
Розділ четвертий
У класі технічно складних сходжень збірна альпклубу «Одеса» під керівництвом капітана, майстра спорту міжнародного класу Володимира Могили неодноразово ставала чемпіоном і призером України та СНД.
Команда, до складу якої входили майстри стінних маршрутів Олексій Жилін, Віталій Дубровін, Олександр Лавриненко, Віорел Чебан та Тарас Цушко, здійснила ряд найскладніших скельних сходжень:
у Кавказі (Міжиргі, Крумкол, Шельда Ц. взимку), на Памірі (Асан, Парандас, Бодхона), у Гімалаях (Транго Тауер), у Криму (Морчека, Шан-Кая) та в Альпах (Пті Дрю, Гранд Жорас).
2006 року альпклуб «Одеса» провів спортивний сезон на Паміро-Алаї. Команда Володимира Могили здійснила першопроходження на пік Ак-Су 6Б к.сл., Олександр Лавриненко та Віорел Чебан виконали норми майстрів спорту з альпінізму.
Команда одеситів знову стала чемпіоном країни в технічному класі. На високому рівні пройшли дві національні гімалайські експедиції на базі а/к «Одеса»: 2007 – Гімал-Чулі (7893 м) і Транго Тауер 2010 – Макалу (8463 м). Обидві експедиції поєднують пошук та першопроходження маршрутів вищої категорії складності у Гімалаях.
Ці сходження дали Україні імена нового покоління майстрів альпінізму: одеситів Володимира Клебанського, Максима Перевалова, Юрія Кіліченка та їхніх колег зі збірної України Сергія Бублика, Володимира Рошка (Суми), Дмитра Венславського (Вінниця).
Організували та провели експедиції Валентин Симоненко та Мстислав Горбенко.
На цих сторінках історії ми з болем згадуємо наших друзів-альпіністів, які не повернулися зі своїх сходжень і віддаємо належне їхній пам’яті.
Майстер спорту Ігор Оробей — льодовик Кашка-Таш, Кавказ, 1984 рік.
Майстри спорту Олександр Пархоменко, Дмитро Ібрагім-Заде, Олексій Харалдін — К2, Пакистан, 1994 рік.
Майстер спорту міжнародного класу Василь Копитко — Еверест, Тибет, 1999 рік.
Кандидати у майстри спорту Сергій Лебеденко, Костянтин Леонтьєв, Саша Ущаповський — Дих-Тау, Кавказ, 2003 рік.
Заслужений майстер спорту України Владислав Терзиул — Макалу, 2004 рік.
У 2010 році альпклуб «Одеса» зазнав тяжких втрат: при сходженні на Дих-Тау на Кавказі загинули найкращі наші інструктори та спортсмени, друзі Володимир Альперін та Володимир Кривошеєв. Було організовано серію повних драматизму пошуково-рятувальних робіт, проведених клубом, які лише через рік завершилися зняттям тіл хлопців зі стіни та поверненням до Одеси.
75-річчю відродження альпінізму в Одесі, яке відзначається у 2011 році, були присвячені збори в Цеї на Кавказі та в ущелині Каравшин на Паміро-Алаї.
Після великої перерви на Кавказі зібралося 75 спортсменів від новачків до майстрів спорту.
Члени збірної альпклубу «Одеса» під керівництвом Олександра Лавріненка стали чемпіонами України у скельному класі (пік Слєсова, 6Б к.сл.) та чемпіонами СНД (першопроходження на пік Одеса, 6Б к.сл.).
Розділ п’ятий
Історія одеського скелелазіння починається з 50–60-х років на скелях Південного Бугу. Спочатку були тренування альпіністів, а потім — перші змагання на кубок Облсовпрофу під керівництвом А. Блещунова, а пізніше — чемпіонати Одеси зі спортивного скелелазіння.
Серед перших скелелазів-чемпіонів були З. Єфименко — майстер спорту, чемпіонка ЦС ВСПС, І. Криницька, Т. Жигалєва, О. Ставніцер, М. Ческідов, В. Волкодав, І. Кавер, П. Старицький, А. Корольов, а трохи пізніше — А. Рибіна, М. Полін, призери всеукраїнських змагань зі скелелазіння.
Серед чоловіків лідирували В. Леонтьєв, В. Альперін, М. Ситник, Р. Дем’яненко, С. Сіпкін, В. Зимов, А. Фенов.
Команду одеських скелелазів до 1977 року готував та очолював Олексій Ставніцер, потім на неї опікувався Мстислав Горбенко, який став першим в Одесі суддею республіканської категорії зі скелелазіння.
У ті часи альпінізм і скелелазіння тісно взаємопов’язані і доповнювали один одного.
У сучасному скелелазінні перші вагомі успіхи Одесі приніс майстер спорту міжнародного класу — Євген Кривошейцев, який неодноразово ставав переможцем та призером етапів Кубка світу, бронзовим та срібним призером чемпіонатів світу, чемпіоном України. З 2002 року Євген стає чотири рази чемпіоном світу в новому виді спорту – льодолазіння.
Ольга Шалагіна — майстер Спорту України міжнародного класу.
21-разова чемпіонка України з лазіння на складність і боулдерінгу. Чемпіонка Світу серед юніорів – 1998, 1999, 2001 (Росія, Італія, Австрія). Чемпіонка Світу з боулдерінгу – 2005 (Німеччина), срібний призер чемпіонату Світу з боулдерінгу – 2009 (Китай). Срібний та бронзовий призер чемпіонату Європи з боулдерінгу – 2007 (Англія), 2010 (Австрія). Переможниця та призерка Кубків світу з боулдерінгу 2007–2010 рр. Призерка престижних майстерських змагань Rock Master Arco (Італія) 2005–2010 рр. 2-е місце у світовому рейтингу за результатами 2007 року в боулдерінгу.
Своїх результатів Ольга досягла під керівництвом заслуженого тренера України Михайла Шалагіна, який на той час був тренером А/К «Одеса».
Михайло Шалагін — багаторазовий чемпіон України (трудність, болдеринг, швидкість), переможець та призер Кубків світу (болдеринг), заслужений тренер України. Переможець та призер Кубків і чемпіонатів України, призер чемпіонату України, майстер спорту.
Розділ шостий
Шостим розділом ми завершуємо знайомство з історією громадської організації Альпіністський клуб “Одеса” за минулих 50 років.
2011 був успішним для Асі Савісько, яка посіла друге місце на чемпіонаті світу зі скелелазіння і виконала норматив майстра спорту міжнародного класу.
Далі наводимо перелік досягнень одеських скелелазів люб’язно підготовлений дійсним членом альклубу ”Одеса” провідним тренером ДЮСШ ОР №12 Віктором Ремньовим:
Кривошейцев Євген Юрійович (11.08.1969, Одеса) — майстер спорту міжнародного класу (1994). Перший український скелелаз, який за результатами вийшов на світовий рівень.
Семиразовий чемпіон України, п’ятиразовий призер чемпіонатів світу, дворазовий володар Кубків світу. З 2001 року розпочав спортивну кар’єру у льодолазінні. Триразовий чемпіон світу з льодолазіння, багаторазовий призер та переможець Кубків світу.
Маркевич Петро (Одесса) — майстер спорту України, переможець національних та міжнародних змагань.
Ольга Шалагина — майстер спорту України міжнародного класу. Неодноразова (більше 20 разів) чемпіонка України. Чемпіонка світу з боулдерінгу 2005 року.
Досягнення та титули:
Чемпіонка світу серед юніорів — 1998, 1999, 2001 (Росія, Італія, Австрія)
Чемпіонка світу з боулдерінгу — 2005 (Німеччина)
Срібний призер чемпіонату Європи з боулдерінгу — 2007 (Англія)
Срібний призер чемпіонату світу з боулдерінгу — 2009 (Китай)
Бронзова призерка чемпіонату Європи з боулдерінгу — 2010 (Австрія)
Переможниця та призерка Кубку світу з боулдерінгу — 2007–2010
Призерка престижних майстерських змагань Rock Master Arco — 2005–2010 (Італія)
21-разова чемпіонка України з лазіння на складність і боулдерінгу
2-е місце у світовому рейтингу за результатами 2007 року в боулдерінгу
Своїх результатів Ольга досягла під керівництвом заслуженого тренера України Михайла Шалагіна, який на той час був тренером А/К «Одеса».
Олександр Лахін — переможець Молодіжного Чемпіонату Світу 2004 рік.
Анастасія Савісько — срібна призерка Молодіжного чемпіонату світу, 2009 р.
2011 рік. У складі естафетної команди Анастасія Савісько виборола срібну медаль Чемпіонату Світу та була удостоєна звання Майстер Спорту України міжнародного класу.
Олександра Буд-Гусаім — бронзова призерка Молодіжного Чемпіонату Світу.
Юрко Олексій — фіналіст Молодіжного Чемпіонату Світу.
Костянтин Павленко — майстер спорту міжнародного класу з 2012 року неодноразовий призер та переможець міжнародних молодіжних змагань зі скелелазіння, чемпіон Світу 2015 року серед молоді. У складі збірної команди ЗС України був чемпіоном та срібним призером Чемпіонату Світу зі скелелазіння серед військових. З 2017 року неодноразовий призер та переможець Кубків Світу та Європи, чемпіонатів Світу серед студентів, чемпіон України 2025 року.
Гладка Софія — майстер спорту України у 2018 році стала фіналісткою Молодіжного Чемпіонату Світу зі скелелазіння. З того часу неодноразово ставала переможцем та призеркою національних та міжнародних змагань. У складі збірної команди ЗС України була чемпіонкою та срібною призеркою Чемпіонату Світу зі скелелазіння серед військових.
Мозолевич Денис — з 2021 року неодноразовий призер молодіжних кубків Європи, національних змагань.
Марія Шимкова — чемпіонка України 2023 року, срібна призерка чемпіонату Польщі 2023 року. Постійна учасниця молодіжних кубків Європи та чемпіонатів Європи та Світу. Бронзова призерка Молодіжного кубку Європи (Гамбург, вересень 2023).
Анастасія Дмітрієва — неодноразова призерка національних та міжнародних молодіжних змагань. Бронзова призерка чемпіонату Польщі (червень 2023), срібна призерка Молодіжного кубку Європи у Гамбурзі (вересень 2023).
Колесник Євгенія (МСУ) — срібна призерка фіналу молодіжного кубку Європи у 2024 році. Чемпіонка України серед молоді, неодноразова призерка національних та міжнародних змагань.
Лабунська Катерина — чемпіонка та призерка молодіжних чемпіонатів України 2023, 2024 та 2025 років.
Гуцол Віра — чемпіонка України 2025 року серед підлітків.
Гладких Тимур – чемпіон та срібний призер чемпіоната України 2025 року серед підлітків.
З 2005 року звання «Майстер спорту України міжнародного класу» були удостоєні спортсмени:
Ольга Шалагіна
Анастасія Савісько
Костянтин Павленко
Григорій Ільчишин
За період з 2005 року Дитячо-юнацька спортивна школа зі скелелазіння підготувала майстрів спорту України:
Петро Щербіна
Ганна Щербіна
Олександр Шалагін
Павло Фойгель
Марія Сосновських
Олексій Юрко
В’ячеслав Топал
Костянтин Дмітрієв
Софія Гладка
Євгенія Колесник
